в
городе №4Ы нет жыжыстов, музыкантов, достопрімечательностей, цивілізациї...То
есть каждой категорії ровно по полтора человека, не кворум. Только красівые
тёлкі і бесконечные поля кладбіщ. Тут даже некуда поехать на маршрутке. Людство
бухает просто так с бутылкой водкі стаканом, вечный празднік ньюіа, каждый день
днірожденья, пятніцы і большое Ы. Мірные птіцы однажды не вернулісь. Насекомые
отравілісь хіміческімі лужамі, тараканчіков нет, мэртві бджолы нэ грызуть. Нэгрів нэма.
Багацько джыпів, штрассэ однохуйствэнні, shortы, на пэрпэндыкулярных ліхтарях
умовно-жовтый згоры. Головный діагноз пэрэсічної пэрсоны – забудькуватість, дужэ
радіють, як що згадають.
Красівые
тёлкі крутят колёсікі в контакте і с кем-то ебутся по кругу за еду, хотя не с
кем, все утащены по семейным пещерам стругать долгімі зімнімі вечерамі буратін.
Фауна:
